В останні роки в Україні питання про соціальну відповідальність бізнесу постало особливо гостро, бо з ряду причин держава сьогодні не в змозі забезпечити прийнятний рівень соціальної захищеності людей. Встановлені мінімальні соціальні гарантії, нагальні соціальні проблеми не вирішуються, механізми соціальної допомоги показують свою неефективність.
В цих умовах все більшого значення набувають соціальні програми бізнесу, який не повинен обмежуватися тільки економічними цілями. Він зобов’язаний враховувати соціальні впливи своєї діяльності на працівників, споживачів та місцеві громади, а також сприяти досягненню соціальних цілей суспільства в цілому.
Дана концепція виникла в США в 30-ті роки ХХ століття Робертом Е. Вудом і називається моделлю соціально – мотиваційного управління. Вона була характерна для України ще в дореволюційний час, коли багато підприємців з почуття високої соціальної відповідальності перед робітниками і службовцями та місцевим співтовариством будували при підприємствах лазні, їдальні, клуби. Соціальна відповідальність підприємця породжує і відповідну відповідальність (патріотизм) працівників по відношенню до підприємця за дотримання дисципліни праці та виробництва, за кінцеві результати своєї фірми.
Перед державою підприємець зобов’язаний своєчасно та в установленому розмірі сплачувати всі види податків, дотримуватися антимонопольного законодавства. Законодавство про захист прав споживачів та інші нормативні акти. Рішення цієї задачі залежить від досконалості законодавства, ефективності судової системи, відсутність корумпованості в ній.
Соціальна відповідальність підприємця передбачає прозорість та інформаційну відкритість його господарювання, відмова від будь-яких «сірих» та тіньових угод, справедливе та шанобливе ставлення до ділових партнерів, своєчасне та повне виконання усіх зобов’язань як перед ними, так і перед державою.
Найважливішим індикатором соціальної відповідальності підприємців виступає також їх свідома та цілеспрямована участь у вирішенні злободенних соціальних проблем, що стоять перед працівниками підприємств, жителями територій в місцях розташування підприємницьких структур, перед державою та суспільством в цілому, що вирішується за допомогою соціальних інвестицій.
Соціальні інвестиції – вкладення в об’єкти соціальної сфери з метою отримання доходу та підвищення рівня і якості життя людей за допомогою задоволення їх матеріальних, духовних чи соціальних потреб. Показниками рівня життя є: грошові та реальні доходи на душу населення, які визначаються рівнем заробітної плати працівників, величиною соціальних виплат та пільг, рівнем податків, індексом споживчих цін, рівнем інфляції, забезпеченість житлом, кількість безкоштовних соціальних послуг (освіта, охорона здоров’я, культурне, побутове та комунальне обслуговування), структура витрат населення, рівень безробіття. Соціальні інвестиції покликані підвищити якість життя.
Звичайно, визначальна роль у створенні економіки добробуту відводиться державі, але в деяких галузях тільки державних коштів недостатньо, а приватні інвестиції пов’язані з високими ризиками, а отже, важко здійснити (фундаментальна наука, освіта, охорона здоров’я, екологія тощо). Тут соціальні інвестиції є одним з найважливіших інструментів створення соціально – орієнтованої економіки. Даний вид діяльності сьогодні в Україні ускладнений у зв’язку з відсутністю єдиного уявлення про соціальні інвестиції та безсистемним підходом до соціального інвестування, а також відсутністю загальноприйнятих стандартів публічної соціальної звітності компаній.
Соціальні інвестиції – це добровільний внесок бізнесу в розвиток суспільства. До соціальних інвестицій найбільш часто відносять: спонсорство й корпоративну благодійність, піклування, взаємодію з місцевим співтовариством, владними структурами, корпоративні партнерські програми. Ключові слова тут – спорт, діти, медицина, сімейний відпочинок.
Вітчизняний бізнес повинен надавати більш суттєву матеріальну допомогу сфері освіти. І це закономірно, адже навіть найбільш оптимістичні сценарії не передбачають можливості подолати існуюче недофінансування загальноосвітніх, професійних та вищих навчальних закладів раніше 2010 – 2015 рр. В даний час підприємці широко та неформально представлені в опікунських радах навчальних закладів.
Понад 90% підприємців, опитаних в ході проведеного торгівельно – промисловою палатою обстеження, вважають необхідним активну участь ділового співтовариства у виявленні та підтримці талановитої молоді. При цьому вони підкреслюють важливість встановлення міцних ділових зв’язків між великими компаніями, базовими факультетами та вузами, які готували для них фахівців.
Соціальні інвестиції в розвиток і пропаганду спорту та здорового способу життя також дуже значні. За рахунок інвестицій в спорт утримуються дитячі спортивні клуби, фінансуються дитячі будинки, школи, інтернати, дитячі сади.
У галузі охорони здоров’я та реалізації медичних програм соціальні інвестиції від бізнес – спільноти дозволяють вирішувати завдання в галузі надання послуг дітям – інвалідам, сиротам, інвалідам – візочникам, літнім людям, ветеранам війни, малозабезпеченим.
Сучасна українська практика свідчить про низку проблем, які перешкоджають втіленню в життя соціально відповідальних програм, і як наслідок, загальному рівню розвитку соціальної відповідальності в країні. До їх числа відносяться: нерозуміння власниками бізнесу тієї ролі, яку відіграє колективна соціальна відповідальність в процесі стратегічного розвитку компаній, невдоволення окремих верств суспільства проведеними компаніями заходами щодо реалізації колективної соціальної відповідальності (наприклад, споживачів, які вважають, що саме вони оплачують частину соціальних заходів, відображених у високій кінцевій ціні на продукцію), нецільове використання коштів, що виділяються па соціальні програми.
Таким чином, за рахунок соціальних інвестицій вирішуються дуже важливі завдання, але на жаль, соціальні інвестиції бізнесменів ще не перетворилися в системну діяльність.
