У цій статті ми спробуємо розібратися з таким видом капіталовкладень як портфельні інвестиції. Даний вид інвестицій являє собою вкладення грошових коштів у цінні папери (акції, облігації, тощо).
Володіння цінними паперами не передбачає безпосередньої участі акціонера в діяльності відповідного підприємства або компанії. Для гарантованого володіння цими паперами, а, отже, отримання дивідендів від прибутку підприємства, формується портфель необхідних документів. Звідси і походить назва інвестиції – «портфельні».
Отже, портфельне інвестування ґрунтується на володінні цінними паперами. Власник таких цінних паперів є членом ради акціонерів підприємства, акціями якого він володіє. І у разі необхідності, він може стати ініціатором скликання ради акціонерів.
Портфельними його інвестиції є, якщо він не володіє більше 10% акцій. Якщо ж, відсоток його акцій становить від 10 до 50, то дані інвестиції можна вважати прямими, оскільки частка участі в діяльності даного підприємства, у даного акціонера збільшиться.
Володіння такою кількістю цінних паперів не дозволяє впливати на вирішення питань, пов’язаних з діяльністю підприємства, але користь від такого вкладення капіталу є:
- По-перше, власник цінних паперів, у будь-якому випадку, буде одержувати відсоток від прибутку підприємства;
- По-друге, цінні папери, завжди мають свою ціну, тобто при сприятливих умовах або в разі необхідності, їх можна продати і отримати вкладені гроші, або більшу суму. Все залежить від ситуації.
Кому можуть бути вигідними портфельні інвестиції
Перш за все, тим, у кого на даний момент є вільні грошові кошти. І, щоб вони не лежали мертвим капіталом, їх слід вкласти в те, що буде приносити прибуток. Зручніше за все, саме в цінні папери, так як їх завжди можна перетворити в гроші.
Також, портфельні інвестиції, цікавими можуть бути тим, хто відчуває нестачу у вільних грошових коштах. Знайшовши інвесторів, вони випускають цінні папери і користуються знову вкладеннями які надійшли.
Перш ніж сформувати портфель цінних паперів, необхідно розуміти, що, він може складатися як з одного їх виду, наприклад, акцій, так і з декількох видів паперів, що володіють ліквідністю (акцій, депозитних сертифікатів, полісів страхування, облігацій тощо).
Вміст інвестиційного портфеля може змінюватися, тобто одні цінні папери можуть замінювати інші. Так як найчастіше, інвестор вкладає свої кошти в різні підприємства і проекти, щоб забезпечити собі реальний і стабільний дохід від капіталовкладень. Існують певні принципи формування портфеля цінних паперів, яких слід дотримуватися в даній діяльності.
Слід пам’ятати, що при вкладенні коштів у будь-які цінні активи, є певна ступінь ризику. Тому, для досягнення стабільного доходу слід зменшити до мінімуму відсоток ризику та збільшити до максимуму відсоток доходу від цінних паперів.
Але, найбільш надійний цінний папір здатний принести досить невеликий дохід, так як його ціна на ринку паперів буде високою. Можна збільшити ступінь доходу за рахунок збільшення ризику, але це роблять одиниці. Багато воліють ризикувати розумно, тому не розраховують на високі доходи. Такий принцип називають принципом консервативності.
Ідея другого принципу – не мати в інвестиційному портфелі паперів одного виду. Інвестор прагне забезпечити собі гарантію доходу від різних цінних паперів, тому що ринок цінних паперів не стабільний, слід постійно контролювати його кон’юнктуру, щоб спланувати одержання доходів, а вони можу поступати, на даний момент, від акцій.
Наступного разу більший дохід принесуть банківські депозити або облігації. Такий принцип називають принципом диверсифікації. Зменшити ризик в даному випадку можна, вклавши грошові кошти в папери, що відносяться до різних галузей діяльності, найчастіше, навіть не пов’язаних між собою. Тут слід бути уважними, щоб не допустити переваги паперів у портфелі, що належать до однієї галузі господарювання, т. к. можлива криза в ній призведе до втрати вкладень.
Також, слід купувати папери підприємств, що знаходяться в різних регіонах, щоб уникнути залежності від всіляких природних і господарських катаклізмів. Крім того, не зайвим буде і використання математичного аналізу падіння в ціні та зростання цінних паперів. Пряму залежність в цьому випадку важко угледіти, але ретельний аналіз цих явищ допоможе уникнути великих втрат.
Третій принцип називається принципом достатньої ліквідності портфелю і полягає в тому, щоб мати в його складі папери, здатні у будь-який час стати реальними грошовими коштами. Вони можуть володіти не високою прибутковістю, але мати високу ліквідність, що дозволить їх власнику, у разі необхідності, перетворити їх у відсутні грошові кошти.
Варіанти портфелів цінних паперів можуть бути різні, але, основних розрізняють два. Вони відрізняються способом отримання доходу.
- У першому типі портфеля дивіденди отримують за рахунок зростання курсу вартості цінних паперів. Такий портфель називають портфелем зростання. Так як відсотки виплат у цьому випадку невеликі, але ставка робиться на темпи зростання курсової вартості паперів. Темпи зростання бувають агресивні, консервативні і середні.
Якщо засновувати свій портфель на паперах, орієнтованих на агресивні темпи зростання, то потрібно враховувати високий ступінь ризику. Так як основу даного портфеля будуть складати папери досить молодих і компаній які швидко розвиваються, які здатні принести максимальний прибуток.
Портфелем зростання з консервативними принципами є такий портфель, який сформований з цінних паперів підприємств досить стабільних, зі стійкими, хоча і не такими високими темпами росту, як у першому випадку. Даний портфель забезпечує його власнику, хоча й не високий, але стабільний і надійний дохід протягом досить тривалого часу. Такий портфель здатний забезпечити збереження вкладеного капіталу.
Для портфеля зростання середнього темпу, характерно наявність цінних паперів, як агресивного зростання, так і консервативного. В даному випадку, стабільність доходу забезпечується паперами консервативного зростання, а збільшення доходу забезпечують папери агресивного зростання. Тут має місце досить розумна ступінь ризику. Такий тип портфеля є найбільш поширеним.
- Другий тип портфеля прийнято називати портфелем доходу. Прибуток від даного портфеля, забезпечується досить великими дивідендами даних цінних паперів. Цими паперами забезпечуються високі поточні виплати. Таким портфелем паперів керується консервативний інвестор, так як очевидний мінімальний ризик при досить стабільному доході.
Має право на існування і портфель зростання та доходу. Він здатний забезпечити своєму власникові отримання прибутку у випадку підвищення процентних ставок за цінними паперами, так і в разі отримання дивідендів від діяльності підприємства, і навіть, в разі краху з одним видом паперів, другі, забезпечать інвестору достатню стабільність.
Залежно від сформованого типу портфеля, інвесторів також можна розділити на кілька видів: консервативний, помірно агресивний, агресивний і національний.
- Консервативний інвестор орієнтований на створення портфеля, що володіє паперами великих, стабільних організацій. Він захистить свого власника від інфляцій. Даний тип інвестора володіє портфелем надійних цінних паперів з невисоким доходом.
- Помірно агресивний інвестор володіє паперами, що забезпечують йому довгострокове вкладення капіталу і несучими середню ступінь ризику.
- Агресивний інвестор володіє паперами досить авантюрних проектів з високим ступенем ризику, але несуть максимально високі прибутки.
- Національний інвестор не керується ніякої тактикою у формуванні портфеля паперів. Папери найрізноманітніші. Ризик мінімальний, отримання прибутку досить спонтанне.
Підбиваючи загальний підсумок даної групи (виду) інвестицій, можна зробити наступний висновок. Портфельні інвестиції – це серйозне джерело доходу, яке при розумному підході та грамотному формуванні портфеля, може забезпечити свого власника гарантованим матеріальним благополуччям.
